Фундатор Київської енергосистеми

ArtemjevЯкій би культурі не належала постать викладача Київської політехніки Миколи Андрійовича Артем'єва - українській, російській чи "загальноєвропейській" - для України його ім’я дороге вже тим, що він є  автором проектів першої Київської міської електричної станції постійного струму, перших електричних мереж Києва. М.А. Артем'єв (1874 - 1948) був одним із фундаторів київського електротехнічного господарства міста. Одночасно він був  загально відомий в наукових  колах  як науковець в галузі електротехніки та енергетики, людина прогресивного світогляду, великого інженерного таланту. Визначний педагог та практик Микола Андрійович уміло передавав свій досвід студентам, заохочуючи їх до творчої діяльності в галузі енергетики.
Електротехнічну освіту Артем'єв М. А. здобув у Вищій технічній школі в Берліні. Вирішальним у його подальшій кар'єрі на освітній ниві стало отримання запрошення до Київського політехнічного інституту. Неабияке значення при цьому мав рекомендаційний лист зі схвальним відгуком від засновника сучасної аеродинаміки, відомого російського вченого Жуковського М. Є., який високо оцінив професійні якості тоді ще молодого винахідника-електротехніка Артем'єва.
Завдяки багатому практичному досвіду у 1900 р. професор Артем'єв став першим завідувачем кафедри електротехніки, створеної в КПІ . На цій посаді вчений працював з 1901 до 1911 р. Читав загальний курс електротехніки для студентів третього курсу трьох відділень, а також спеціальний курс для четвертого курсу механічного відділення.  Для ознайомлення з електричними установками, виїздив зі студентами механічного відділення, які спеціалізувалися з питань електротехніки, до Берліна, Дрездена, Нюрнберга, Цюриха, Бурхдорфа та інших міст Німеччини та Швейцарії. 1902 року створив і очолив першу в Київському політехнічному інституті електротехнічну лабораторію. У 1909 р. опублікував підручник з електротехніки, проводив серйозну наукову роботу, зокрема розробив новий спосіб захисту людини від високої напруги, про що доповів у Берліні на засіданні Спілки німецьких електротехніків. Відповідна стаття була потім опублікована в Elektrotechnische Zetschrift. За проектами Артем'єва М. А. товариство "Савицький і Страус" 1890 року в Києві збудувало першу міську електростанцію постійного струму потужністю близько 150 кінських сил (110, 3 кВт), яка розміщувалася у кам'яній будівлі на Театральній площі, де нині височіє Національний академічний театр опери та балету ім. Тараса Шевченка. Консультували проект будівництва першої електростанції начальник Київського залізничного училища І. Мацон та відомий учений, професор фізики Київського університету Н. Шиллер, який мав учений ступінь з електротехніки. Газета того часу писала: "Сегодня установкою железной трубы заканчивается устройство электрической станции близ театра. Нижняя часть трубы станции кирпичная, вышиною в 2 1/2 с.; верхняя часть ее, из котельного железа, весит 220 пудов и вышиною в 11 с., так что вся труба возвышается на 13 1/2 с. (1 cажень = 1 м)." Важливо відзначити, що особливістю розвитку електричних підприємств Києва було те, що їх будували здебільшого вітчизняні фахівці на кошти місцевих промисловців. Газети повідомляли: "Вчера доставлена в Киев из Петербурга вторая электродинамическая машина Сименса и Гальске, подобная первой, раньше уже прибывшей, расчитанная на 1000 нормальных ламп. Машина весит 427 пудов. Что касается паровых машин для электрического освещения, то таковы монтируются (составляются из частей) на заводе Термена, причем некоторые части их заграничного производства."

 

Станція мала машинне відділення, у якому розміщувалися 5 динамо - машин фірми "Сіменс і Гальске", з приводом від трьох горизонтальних двоциліндрових парових машин, з установленою потужністю 60 к. с.(44,1 кВт) кожна. Для живлення 14 дугових ліхтарів, установлених на Хрещатику, було виділено дві вертикальні парові машини встановленою потужністю 20 к. с. (14,7 кВт) кожна. Електростанція мала: окрему котельню, в якій були встановлені три парових котли, які працювали на спалюванні дров, розподільчий пристрій 190, 110 В. Було прокладено першу міську електромережу 110, 190 В. Прокладали освітлювальні лінії та монтували електричне обладнання відставні унтер-офіцери з Петербурга. Артем'єв М. А. брав участь у проектуванні системи електропостачання міст Харкова, Тифліса, Таганрога. У 1904 р. Артем'єв М. А. опублікував монографію "Визначення розміру динамо-машин і вплив напруги на їх розмір", в який систематизував, існуючі на той час в теорії електричних машин, методи їх розрахунків та конструювання. Ця монографія довгі роки була практичним посібником для студентів і конструкторів електричних машин і майже нічим не змінилася до цього часу. Після розпуску урядом першої Державної думи 11 червня 1907 р. в КПІ було запроваджено нові Правила про студентські організації і проведення зібрань у стінах вищих навчальних закладів, які фактично ліквідували вузівську автономію. У вузі продовжувалися читання рефератів на політичні теми, розповсюджувалася революційна література, регулярно збиралися кошти для надання допомоги учасникам революційної боротьби, які перебували у в`язницях. Боротьбу за автономію вищої школи підтримали прогресивно налаштовані професори та викладачі. На знак протесту проти запровадження нових правил від 11 червня 1907 р. у відставку подали директор інституту Тимофєєв і 5 деканів. Міністерство внутрішніх справ, зі свого боку, зажадало звільнити з інституту професора Артем'єва М. А. та ще 8 професорів. Водночас чорносотенна газета "Киевлянин" закликала взагалі закрити КПІ, а його будинки передати під казарми солдатам. При такій нестабільній політичній ситуації Артем'єв М. А. працював до 1911р. Потім, у 1911 - 1914 рр.  був головним інженером Харківського міського управління, а з 1915 р. до 1918 р. - керівником об'єднання електричних станцій у Петрограді. 1920 року в Тимірязєвській сільськогосподарській академії Микола Андрійович став засновником кафедри електротехніки, очолював її понад 10 років та зробив вагомий внесок у становлення та розвиток електрифікації сільського господарства. Протягом 1918- 1948 рр. він був професором Тимірязєвської сільськогосподарської академії, де під  його керівництвом виросла ціла плеяда педагогів з електротехніки та електрифікації, було підготовлено велику кількість інженерних кадрів, сформовано цілий загін вчених – послідовників школи М. А. Артем'єва.

автор: Володимир Циганенко