Вплив COVID-19 на світову енергетику та енергетичний перехід

Використання енергії тісно пов’язане з економічною діяльністю, на яку суттєво вплинула пандемія коронавірусу, та продовжує впливати нова хвиля: цей енергетичний прогноз базується на більш тривалому сценарії МВФ, коли світовий ВВП впав на 6% у 2020 році. Пандемія на довгі роки «забрала» вітер з вітрил світової економіки –очікується скорочення світового ВВП у 2050 році на 9% порівняно з допандемічними прогнозами. Однак навіть при повільному зростанні до середини століття світова економіка все одно буде вдвічі більшою, ніж сьогодні. Натомість попит на енергію не зростатиме. У 2050 році він буде приблизно таким, як і сьогодні, незважаючи на збільшення населення та зростання світової економіки. Значною мірою це пов’язано зі значним покращенням енергоємності, а також через вплив COVID-19. В подальшому пандемія коронавірусу матиме драматичний вплив на попит і пропозицію енергії в короткостроковій перспективі і матиме тривалі наслідки, коли пандемія згасне. Однак це саме по собі мало сприятиме просуванню світового прогресу
до паризьких кліматичних амбіцій.
До пандемії передбачався загальний глобальний попит на енергію в 2050 році на рівні 456 екджаулів (EJ, Енергія квінтильйон джоулів. 1 EJ дорівнює 10¹⁸ джоулям), (Світовий попит на енергію, використовуючи останні історичні дані, становив 424 EJ в 2018 році). Моделювання показує, що пандемія зменшить попит на енергію до 2050 року на 8%. В результаті цього попит у 2050 році залишиться майже на тому рівні, який був у 2018 році.
Підвищення енергоємності залишатиметься найважливішим фактором зниження попиту на енергію в найближчі десятиліття, і скорочення через COVID-19. Це є результатом гальмування економічної діяльності в цілому пандемією, а також деяких конкретних галузевих впливів. Тривалі зміни, пов’язані з COVID-19, в основному носять поведінковий характер і включають вплив пандемії на транспортний сектор, особливо на авіацію, а також на меншу кількість офісної роботи та змінені звички поїздок на роботу. Це призведе до того, що використання енергії на транспорті більше ніколи не досягне рівня 2019 року. В усьому світі знадобиться майже чотири роки, щоб відновити попит на промислові товари до рівня 2019 року, а енергоємна металургійна промисловість може ніколи не досягти свого передпандемічного рівня.
У період коронакризи життєзабезпечуюча роль електроенергетики та теплопостачання проявляється особливо яскраво. Електроенергія необхідна і для відеодзвінків, і для дистанційного навчання дітей, і для лікарень, і для дата-центрів. У зв'язку з цим попит на електроенергію та тепло демонструє меншу еластичність щодо ВВП, ніж попит на газ чи нафтопродукти. Проте вплив кризи у цьому секторі також дуже помітний. У зміні попиту на електроенергію (подібно до попиту на газ) у різних секторах проявляються
різні тенденції:
- зниження споживання електроенергії в промисловості, транспортному та комерційному секторах через догляд частини споживачів на карантин (закриття підприємств малого та середнього бізнесу в рітейлі, секторі послуг, зменшення завантаження електротранспорту, часткового обмеження роботи промисловості тощо);
- деяке збільшення споживання електроенергії у домогосподарствах та зміна добового графіка навантаження слідом за переходом людей на віддалений режим
роботи та навчання.
У Китаї, з якого почалося поширення коронавірусу, сукупне зниження споживання електроенергії в січні-лютому 2020 року досягло 7,8%, а найбільший внесок зробили текстильне виробництво (мінус 30%) та машинобудування (мінус 21%). При цьому ступінь зниження електроспоживання залежить від жорсткості та тривалості карантину. Так, за даними Wood Mackenzie, у китайській провінції Хубей, яка була епіцентром захворювання і випробувала найсуворіші карантинні заходи ще в січні-лютому 2020 року, пікове навантаження наприкінці січня було на 21% нижче за плановане.
У Європі спостерігаються аналогічні показники - до 30-40% падіння попиту на піку в Італії та Іспанії, після якого він відновлюється. Максимальне зниження електроспоживання в Європі зафіксовано в Італії, Франції та Великій Британії, тоді як у країнах Скандинавії, які не вводили жорсткого карантину, було відзначено навіть невелике зростання попиту.
При цьому карантин у Європі мав помітний стимулюючий вплив на попит на теплову енергію. За даними tado GmbH, споживання теплової енергії у домогосподарствах у Німеччині в березні 2020 року зросло на 9% порівняно з минулим роком, у Франції – на 13%, а в Італії та Іспанії – на 41–42%. Дослідження було проведено з вибіркою близько 100 тис. домогосподарств у Європі. Основна причина цього тренду – перебування людей у будинках та широка можливість регулювання теплопостачання (збільшення температури під час присутності людей у будинках та навпаки).
У США, за оцінками EIA, коронакриза призвела до зниження попиту на електроенергію загалом на 3% у 2020 році. При цьому основний спад припав на комерційний сектор (на 4,7%) та промисловість (на 4,2%), а в домогосподарствах електроспоживання
знизилося лише на 0,8%.
Цікаво, що перехід людей на віддалений режим роботи змінює добовий графік електричного навантаження. Його форма змінюється для вихідних днів – з'являється додатковий денний пік, навантаження стає рівномірнішим протягом дня. І, що важливіше, підвищуються вимоги до надійності розподільчих мереж, зокрема у передмістях. Якщо до коронакризи близько 3,6% американців працювали вдома, то під час карантину їхня частка може досягти 56%, за даними Global Workplace Analytics.

Україна в цьому плані також не є винятком. Пандемія значно вплинула на всі аспекти життя, в тому числі на енергетичний сектор. Падіння споживання електроенергії до 8% порівняно з аналогічним періодом минулого року. В Україні падіння попиту на електроенергію спричинено зменшенням обсягу промислового виробництва, викликаного переважно COVID-19 (найбільші споживачі електроенергії - це промислові підприємства). У зв’язку зі зменшенням споживання було обмежено імпорт електроенергії з Білорусі та Росії, були відкладені заплановані роботи з технічного обслуговування. Ключовим фактором, що викликає поточний надлишок електроенергії, є істотне збільшення виробництва електроенергії з відновлюваних джерел енергії (ВДЕ), оскільки графік їх виробництва залишається недостатньо прогнозованим, а загальна частка сонячних та вітрових електростанцій у добовому балансі виробництва електроенергії, зазвичай, перевищує 8%. Через значний профіцит електроенергії НЕК «Укренерго» (оператор системи передачі) нерідко видає диспетчерські команди щодо обмеження відпуску електроенергії певними виробниками електроенергії з ВДЕ, щоб збалансувати енергосистему. Однак деякі виробники електроенергії з ВДЕ не виконують диспетчерських команд та не обмежують виробництво електроенергії. Очікується, що це питання вирішиться, як тільки буде впроваджений механізм компенсації для виробників електроенергії з ВДЕ. Період карантину особливо несприятливий для реалізації проектів ВДЕ. Існує значний ризик, що компанії з укладеними попередніми договорами купівлі-продажу електроенергії (pre-PPAs) не зможуть вчасно закінчити будівництво проектів ВДЕ та мати право на «зелений» тариф з наступних причин (та з урахуванням ймовірного скорочення строків реалізації проектів, як запропоновано в концепції Міненерго). Існуюча проблема неплатежів ще більше посилюється наслідками COVID-19. За даними Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України (НКРЕКП) станом на 2020 рік, середній рівень платежів за житлово-комунальні послуги споживачами виглядає таким чином:
 - опалення — 70%;
 - вода — 80%;
 - електроенергія — 70%;
 - природний газ — 70%.
Постачальники універсальних послуг (ПУП) постачають електроенергію побутовим та малим непобутовим споживачам за тарифами, встановленими НКРЕКП. Зниження рівня сплачених споживачами рахунків спричиняє дефіцит грошових коштів у ПУП, і в силу «ефекту доміно», це впливає на фінансовий стан інших учасників ринку в ланцюжку, як показано нижче. Суттєво зменшилися надходження грошових коштів до постачальників електроенергії, що позначилося на їх здатності виконувати договірні зобов’язання перед іншими учасниками ринку, зокрема ОСР та ОСП. Середньозважена ціна електричної енергії на ринку «на добу наперед» (РДН) у серпні 2021 року порівняно з липнем зросла на 37,99% - до 2 034,63 грн/МВт-годин (без ПДВ). Це на 37,99% вище, ніж липнева ціна, і на 53,52% вище, ніж ціна за серпень 2020 року. Минулого місяця на РДН в торговій зоні "ОЕС України" спостерігався дефіцит пропозицій з 17 до 24 години. Попит у порівнянні з липнем 2021 року збільшився на 8,1% та порівняно з аналогічним періодом минулого року на 7,1%. Загальний обсяг заявок на продаж електричної енергії у серпні 2021 року на РДН в торговій зоні "ОЕС України" порівняно з попереднім місяцем зменшився на 1,9%. Отже, у Гарантованого покупця не вистачає коштів (які він отримує від продажу електроенергії на організованих сегментах ринку) для виконання своїх договірних зобов’язань перед виробниками ВДЕ. Прострочена заборгованість Гарантованого покупця перед виробниками ВДЕ швидко зросла і в квітні 2020 року становила 4,7 млрд. грн. У той же час, заборгованість НЕК «Укренерго» перед Гарантованим покупцем становить 5,7 млрд грн., а борг Гарантованого покупця перед ДП «НАЕК «Енергоатом» — 4,2 млрд грн.
Вжиті заходи
Для забезпечення належного функціонування енергосистеми України, а також стабілізації її фінансового становища Верховна Рада України прийняла Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 530-IX від 17 березня 2020 року. Закон передбачає, що протягом дії карантину або будь-яких інших обмежувальних заходів, застосованих для стримування поширення коронавірусу, та протягом 30 календарних днів після припинення
таких заходів забороняється вчинення таких дій:
 - нарахування та стягнення штрафів та інших штрафних санкцій за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги; — припинення або зупинення надання житлово-комунальних послуг громадянам у разі їх несплати або оплати не в повному обсязі;
 - примусове виселення з житла та примусове стягнення житла під час примусового виконання рішень судів щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
НКРЕКП прийняла постанову «Про дії учасників ринку електричної енергії у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 766 від 8 квітня 2020 року. Ця Постанова запровадила тимчасові обмеження та зобов’язання для учасників ринку електричної енергії. Такі спеціальні заходи вводяться на період дії карантину або будь-яких інших обмежень, що застосовуються для стримування поширення коронавірусу, та протягом 30 календарних днів після припинення дії таких заходів. Зокрема, передбачено:
 -  призупинення примусового виконання адміністративних заходів, передбачених нормативно-правовими актами НКРЕКП, до постачальників електроенергії та ОСР (Оператор системи розподілу) у разі прострочення оплати своїх фінансових
зобов’язань перед ОСП (Оператор системи передачі);
 - організацію постачальниками електроенергії ряду заходів щодо забезпечення можливості оплати споживачами за електричну енергію;
 - заходи, що встановлюють обмеження на імпорт електроенергії з країн, які не є членами Енергетичного Співтовариства.
15 квітня 2020 року НКРЕКП внесла зміни до своєї постанови № 766 від 8 квітня 2020 року та дозволила Гарантованому покупцю продавати електроенергію, вироблену з ВДЕ, на ринку «на добу наперед» не за мінімальною ціною (10 грн за МВт·год), а за вищою — до 566,7 грн за МВт·год (вартість атомної генерації в рамках механізму ПСО). Це повинно нормалізувати ситуацію на ринку «на добу наперед» та збільшити короткострокову ліквідність Гарантованого покупця. COVID-19 ще більше поглибив існуючу кризу в енергетичному секторі України. Увесь спектр наслідків для енергетичного сектору ще достеменно не відомий, проте вже очевидно, що відбулось зниження попиту на енергетичні ресурси, а несплата рахунків за житлово-комунальні послуги кінцевими споживачами матиме негативний вплив на весь ланцюжок постачання (ОСР, ОСП, постачальники та виробники). Спеціальні заходи, що направлені на запобігання негативного впливу на енергетичний сектор, повинні бути розширені. Це, окрім іншого, стосується необхідності продовження граничних строків введення електростанцій з ВДЕ в експлуатацію з огляду на затримки в постачанні обладнання та інші негативні наслідки, спричинені пандемією.

Вуглеводневі проблеми
На перший погляд, це здається хорошою новиною для декарбонізації – транспорт залишається сильно залежним від нафти, а залізо і сталь є одним із ключових секторів, які «важко скоротити», оскільки вони значною мірою покладаються на вуглеводні і забезпечують високотеплові процеси. Зменшення попиту в цих секторах є однією з головних причин слабкості цін на вуглеводні, з широким списанням нафтогазових активів. Схоже, що нафта вже досягла плато пропозиції, яке, за прогнозами, очікується у 2022 році, до того, як врахувати наслідки пандемії.
Це, безумовно, не стосується вуглеводнів, і особливо природного газу, який, за прогнозами, замістить нафту як найбільше джерело енергії в цьому десятилітті. Однак зниження рентабельності капіталу та підвищена волатильність цін на викопне паливо змушують багатьох інвесторів дивитися на ці активи в пост-COVID світі з більшою обережністю; вони також можуть тепер ставитися до відновлюваних джерел енергії більш прихильно, хоча пандемія тимчасово зупиняє розширення останніх. Відновлювані джерела енергії посідають перше місце в рейтингу енергетичних переваг завдяки дуже низьким експлуатаційним витратам та коротким термінам проектування та будівництва. Таким чином, ці активи є більш надійними, і мають тренд до швидшого відновлення капітальних витрат, не пов’язаних із викопними ресурсами у найближчі кілька років порівняно з викопною енергією.
Обмежений довгостроковий вплив на клімат
З огляду на раніше, ніж очікувалося, вихід на плато нафти та триваюче швидке зниження споживання вугілля, прогноз показує, що викиди CO₂, швидше за все, вже досягли піку (у 2019 році). Знову ж таки, це здається хорошою новиною з точки зору кліматичних цілей, але довгострокове зниження викидів не суттєво прискорюється пандемією. Навіть маючи позаду пік викидів і постійний попит на енергію до 2050 року, енергетичний перехід все ще не настільки швидкий, щоб забезпечити паризькі амбіції утримувати глобальне потепління значно нижче на 2°C вище доіндустріального рівня. Щоб досягти цілі в 1,5 градуса, потрібно буде щороку повторювати зниження, яке ми відчуваємо у 2020 році.
Щоб розглянути це в перспективі, вплив COVID-19 на попит на енергію лише купує людству ще один рік «допустимих» викидів до того, як буде вичерпано цільове значення 1,5°C (у 2029 році) і за пару років до того, як буде вичерпано вуглецевий бюджет для потепління на 2°C. виснажений (у 2050 році).
В перспективі вплив COVID-19 на енергопопит дає людству ще один рік «допустимих» викидів до того, як буде вичерпано цільове значення 1,5°C (у 2029 році) і за пару років до того, як буде вичерпано вуглецевий бюджет для потепління на 2°C (у 2050 році). Слід також визнати, що викиди скорочувалися в першому півріччі цього року з форс мажорних причин. Пандемія коронавірусу завдала важких і трагічних наслідків для життя та засобів до існування, збільшуючи бідність і голод і зменшуючи перспективи зростання для тих, хто цього найбільше потребує. Існує потенціал для набагато більш справедливого та раціонального енергетичного переходу, який не завдасть шкоди
та руйнувань, пов’язаних із кризою COVID.
У майбутній перспективі енергетичного переходу буде досліджено багато технологічних рішень, які можуть допомогти подолати розрив між прогнозованими результатами глобального потепління та паризькими амбіціями. Людство вже володіє технологіями щоб змінювати нашу поведінку та звички, пов’язані з енергією, і нині ведуться дослідження де і як COVID-19 може назавжди змінити такі звичні сценарії.
Вибір політики
Однак ключем до досягнення паризьких цілей залишається політика: політичний вибір і політика, яка заохочує до правильних змін поведінки та
дозволяє втілювати правильні технічні рішення.
Політика також представляє головну невизначеність щодо того, чи прискорить або сповільнить пандемія такий енергетичний перехід. Незрозуміло, чи будуть після COVID-19 величезні пакети економічного стимулювання, які розробляються урядами, розумно витрачатися на відновлювані джерела енергії чи на викопні джерела в надії швидше повернути більшу кількість людей до роботи. Зараз є ознаки розвитку обох напрямків із сильними регіональними відмінностями. Таким чином, ці припущення полягають в тому, що в глобальному масштабі сума пакетів стимулів не матиме суттєвого впливу на енергетичний баланс. Чи це є справедливо - покаже час.

За матеріалами www.dnv.com та iclub.energy
підготував П.Коновал